Лагнюк Микола Михайлович

Лагнюк М.М., Король В.В., Марчук Н.О. Мародери Зеленського

Новости, Самые важные новости, Суды

13.09.2021 року, через поштову службу, особа_1 подав на ім’я начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві заяву за вих. № 4508/13 про вчинені адвокатом Низенко В.Ю. податкових кримінальних правопорушень.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п. 4,5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 21.09.2021 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено начальником СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4508/13 від 13.09.2021 року.
21.09.2021 року, що відповідало 4 (четвертому) процесуальному дню, особа_1 подав через поштову службу скаргу слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва за вих. № 4533/21 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви про вчинення податкових кримінальних правопорушень за вих. № 4508/13 від 13.09.2021 року.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, справа № 761/34727/21 була розподіленою на слідчу суддю Мєлєшак О.В.
06.10.2021 року слідча суддя Шевченківського районного суду м.Києва Мєлєшак О.В. винесла Ухвалу у судовій справі № 761/34727/21, якою відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4533/21 від 21.09.2021 року. Враховуючи те, що під час розгляду скарги № 4533/21 від 21.09.2021 року суддя Мєлєшак О.В. припустилася порушень норм матеріального і процесуального права, які надали підставу для скасування її ухвали, особа_1 подав до Київського апеляційного суду Апеляційну скаргу за вих. № 4651/15 від 15.11.2021 року на Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Мєлєшак О.В. у судовій справі № 761/34727/21.
В своїй апеляційній скарзі особа_1 просив суд поновити процесуальний строк на оскарження ухвали слідчої судді Шевченківського районного суду м.Києва Мєлєшак О.В. у справі №761/34727/21 від 06.10.2021 року у зв’язку із невчасним наданням копії ухвали та перебуванням на лікуванні захворювань, які унеможливили своєчасне підготування і подачу апеляційної скарги, про що у доказ надав копію лікарської Довідки за № 35/11-15 від 15.11.2021 року, копію МРТ-дослідження за № 45569 від 27.07.2018 року, копію Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року (у подібних правовідносинах), копію Постанови Об’єднаної палати Верховного Суду у справі № 461/1434/18 від 27.05.2019 року.
При чому, у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», особа_1 звертав увагу суддів апеляційної інстанції на висновки щодо застосування норм права, викладених у Постановах Верховного суду України, які є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до цього, при винесенні свого нового рішення, апеляційний суд мав би врахувати наявну у судовій справі Постанову Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року в ідентичних правовідносинах, чого протиправно не зробив.
Більше цього, апеляційний суд прийняв рішення на власних доказах, яких протиправно збирав задовго до розгляду даної апеляційної скарги, чого згідно вимог КПК України не мав права робити та яких до матеріалів апеляційної справи чомусь не долучив, що унеможливлювало використання саме таких матеріалів доказів в контексті їх неналежності і не допустимості. Судді, згідно вимог ЄСПЛ, є «незалежними арбітрами», тому не мають права підтримувати жодну із сторін шляхом збирання доказів та долучення їх до матеріалів судової справи.
В даному ж прикладі, колегія суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Шроля В.Р. (головуючого), суддів колегії Миколюка О.В. та Дзюбіна В.В. задовго до судового засідання з розгляду даної апеляційної скарги у провадженні № 11-сс/824/6820/2021 тривало вивчали Реєстр судових рішень та з’ясовували в кримінальній канцелярії Київського апеляційного суду, на яких судових засіданнях був присутнім особа_1 під час перебування на лікуванні.
Крім цього, вказані судді чомусь не взяли до уваги пояснення особи_1 з приводу, що бути присутнім на судовому засіданні впродовж 10-15 хвилин і писати апеляційну скаргу впродовж до 5-8 годин підряд – це зовсім різні навантаження на хворий організм. А якщо врахувати призначені лікарем обмеження і режим багатоємного лікування, то останні не дозволяють сидіти у комп’ютера і писати апеляційну скаргу цілий робочий день.
Також, суд не врахував і того, що кволий організм має знижений фізичний і інтелектуальний потенціал, а відтак суттєво обмежує здатність написання апеляційної скарги в його якісному і кількісному розумінні.
І що найголовніше, суд не наділений спеціальними знаннями що б робити будь-які медичні висновки, а тому мусив призначити судово-медичну експертизу або визнати медичну довідку особи_1 і виниклі обставини такими, які є поважними як для поновлення пропущеного строку на оскарження рішення слідчого судді, в контексті вимог ст.117 КПК України.
І хоча у своїй апеляційній скарзі за вих. № 4651/15 від 15.11.2021 року особа_1 припустився помилки із зазначенням справжнього імені (ПІП) фігуранта, номера заяви про вчинене кримінальне правопорушення та номеру скарги на бездіяльність керівника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, судді Київського апеляційного суду відмовили особі_1 у задоволенні його клопотання та 24.12.2021 року повернули через поштову службу апеляційну скаргу з усіма її додатками.
Вважаючи, що таке рішення суддів Шроля В.Р., Миколюка О.В. і Дзюбіна В.В. у провадженні № 11-сс/824/6820/2021 від 14.12.2021 року витікає з неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, особа_1 подав 25.12.2021 року Касаційну скаргу до Касаційного кримінального суду.
У Касаційній скарзі від 25.12.2021 року особа_1 зазначав таке: “Ухвалу у судовій справі № 761/34727/21 від 06.10.2021 року було винесено без моєї участі у судовому процесі та без повідомлення мене про розгляд даної судової справи (хоча я і зазначав в своїй скарзі розглянути її без моєї участі, однак вимоги ст.134, 135 КПК України не позбавляли обов’язку слідчого судді мене повідомити про час і місце її розгляду, чого суддя чомусь не зробила). Копію ухвали у справі № 761/34727/21 від 06.10.2021 року отримав наручно лише 25.10.2021 року, а апеляційну скаргу подав через канцелярію Київського апеляційного суду 15.11.2021 року, з пропущенням строку на її оскарження. Своєчасне не надання Ухвали у судовій справі № 761/34727/21 від 06.10.2021 року позбавило мене можливості знати, чи моя скарга була задоволеною або ні, а також обізнаності із мотивами прийняття такого рішення та підставами відмови у задоволенні скарги. Відтак, вчасне не надання мені копії ухвали суду в першій інстанції не дозволило мені вчасно подати апеляційну скаргу до граничного терміну – 30.10.2021 року, з чим власне і погоджується апеляційна інстанція, з оглядом на Постанову Об’єднаної палати Верховного Суду у справі суду № 461/1434/18 від 27.05.2019 року.
А період з 01.11.2021 року по 14.11.2021 року для подачі апеляційної скарги для оскарження Ухвали слідчої судді у справі №761/34727/21 від 06.10.2021 року був мною пропущеним, оскільки я перебував на лікуванні з 25.10.2021 року по 15.11.2021 року”. Однак, судді апеляційної інстанції Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. чомусь не надали належної оцінки двом Постановам Верховного Суду, які були у справі суду за №11-сс/824/6820/2021, та якими були скасовані дві ухвали апеляційної інстанції за ідентичних обставин, коли апелянт також перебував на лікуванні, а в паузах між медичними процедурами – відвідував декотрі судові засідання і також запізнився із подачею двох апеляційних скарг в установлені строки, хоча це судді мусили зробити з оглядом на вимоги ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відтак, через загострення хронічних захворювань та потребу у прописаному лікарем лікуванні, а також враховуючи особливість призначеного режиму лікування, особа_1 не зміг подати апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду в період з 01.11.2021 року по 14.11.2021 року, однак ці самі причини були поважними для поновлення пропущених процесуальних строків для оскарження рішення слідчого судді і передбаченими ст.117 КПК України. Останнє також доказується двома Постановами Верховного Суду у провадженнях № 51-1599км20 від 17.06.2020 року і № 51-1598км20 від 13.05.2020 року, якими було визнано ідентичні причини поважними як для поновлення процесуального строку на оскарження рішення слідчого судді.
А в обгрунтування доводів особа_1 надав до своєї Касаційної скарги такі докази:
“1) Копію Ухвали в апеляційній справі № 11-сс/824/6820/2021 від 14.12.2021 року; 2) Копію конверту, в якому була копія ухвали № 11-сс/824/6820/2021; 3) Копію Ухвали у судовій справі № 761/34727/21 від 06.10.2021 року; 4) Копію Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року; 5) Копію Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1598км20 від 13.05.2020 року; 6) Копію лікарської Довідки за № 35/11-15 від 15.11.2021 року; 7) Копію МРТ-дослідження за № 45569 від 27.07.2018 року; 8) Два комплекти даної Касаційної скарги з ідентичними додатками для усіх сторін провадження”.
04.01.2022 року, Ухвалою у провадженні № 51-6163ск21, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі головуючого судді Макаровець Алли Миколаївни, суддів Маринич В’ячеслава Карповича і Марчук Наталії Олегівни було залишено Касаційну скаргу особи_1 від 25.12.2021 року без руху та надано 15 діб для усунення недоліків.
В обгрунтування своїх божевільних доводів вказані судді посилалися на таке:
“У касаційній скарзі особа_1 порушує питання про перегляд зазначеної ухвали апеляційного суду в касаційному порядку, в тому числі з підстави істотного порушення норм кримінального процесуального закону, що перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, однак, в резолютивній частині скарги просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року. Скаргу просить розглянути без його участі. Суд, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність залишення скарги без руху із наданням особа_1 строку для усунення недоліків”.
13.01.2022 року особа_1 подав через поштову службу до Касаційного кримінального суду три відредагованих комплекти Касаційної скарги на Ухвалу колегії суддів з розгляду кримінальних справ у провадженні № 11-сс/824/6820/2021 від 14.12.2021 року, що перешкоджає подальшому кримінальному провадженню. У новому варіанті Касаційної скарги від 13.01.2022 року особа_1 врахував усі зауваження суддів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. В період з 04.01.2022 року по 28.01.2022 року нових ухвал від суддів-аферистів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. особі_1 не надходило.
29.01.2022 року особа_1 отримав рекомендованим листом копію Ухвали у провадженні № 51-6163ск21 від 24.01.2022 року із матеріалами Касаційної скарги від 25.12.2021 року та від 13.01.2022 року від суддів-аферистів Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О., якою було відмовлено у відкритті касаційного провадження за Касаційною скаргою особи_1 від 25.12.2021 року.
В обгрунтування доводів судді зазначили бредню явно психічно нездорових осіб:
“Ухвалою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 січня 2022 року касаційну скаргу особа_1 залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків – п`ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали. На виконання вказаної ухвали у визначений строк особа_1 звернувся до касаційного суду з скаргою, в якій порушує питання про перегляд ухвали Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року з підстав неправильного застосування норм матеріального права та істотного порушення норм кримінального процесуального закону, просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, копію прийнятого рішення за наслідками розгляду касаційної скарги надіслати на його поштову адресу. Суд, перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Як вбачається із наданої копії ухвали слідчого судді від 06.10.2021 року, в ухвалі роз’яснено строк її оскарження.
Посилання особа_1 на практику Верховного Суду, зокрема на постанови: від 17 червня 2020 року (у справі №51-1599 км 20), від 27 травня 2019 року (у справі № 461/1434/18), від 13 травня 2020 року (у справі №51-1598 км 20), не можуть бути враховані в цьому провадженні за касаційною скаргою, з огляду на таке… У постановах від 13 травня 2020 року і 17 червня 2020 року, на які посилається особа_1 у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновків про недотримання апеляційним судом вимог КПК в частині вирішення питання щодо відсутності підстав для поновлення апеляційного строку за апеляційними скаргами особа_1, на ухвали слідчих суддів у кримінальних провадженнях №991/2874/19, № 991/358/20, врахувавши при цьому: дати отримання копій судових рішень з дня їх проголошення, дані про лікування скаржника в приватній клініці під час строку апеляційного оскарження… Крім того, враховуючи установлені апеляційним судом обставини, на думку Суду, не зважаючи на стан здоров`я та проходження відповідного лікування в період строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 06 жовтня 2021 року, особа_1 скористався своїм правом подання апеляційної скарги, а саме, з моменту отримання ним копії судового рішення 25 жовтня 2021 року, подав апеляційну скаргу 27 жовтня 2021 року на зазначену ухвалу слідчого судді. Враховуючи зміст ухвали суду апеляційної інстанції та встановлені ним обставини пропуску строку апеляційного оскарження, також подання особа_1 27 жовтня 2021 року особисто апеляційної скарги на зазначену ухвалу слідчого судді від 06 жовтня 2021 року, яка була повернута 28 жовтня 2021 року суддею-доповідачем з підстав недотримання скаржником вимог, передбачених ст.396 КПК, доводи в касаційній скарзі про неврахування його пояснень щодо наявної різниці перебування в судовому засіданні 10-15 хвилин та написання апеляційної скарги протягом 5-8 годин, що його лікування передбачало прийом багатьох процедур і різних маніпуляцій, його захворювання в значній мірі зменшує здатність написання апеляційної скарги, що апеляційний суд мав врахувати медичну довідку та визнати поважними обставини його лікування і поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, на думку Суду, в цілому не спростовують правильність рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги та відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, передбаченого ч.2 ст.395 КПК. При цьому, Суд звертає увагу на висновок Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 2 березня 2018 року, про те, що процесуальний строк може бути поновлено за умови його пропуску з поважних причин, а поняття поважності причин пропуску строків є оціночним і його вирішення покладається на розсуд суду”.
Останнє являється бреднею душевно хворих двох клімактеричних курв і одного смердючого козла, які отримують по декілька мільйонів гривень заробітної плати, в той час як зовсім не
володіють базисним рівнем юридичних знань, адже положенням ч.6 ст.399 КПК України гарантується особі_1 подання касаційної скарги до Верховного Суду з конституційним правом на її розгляд у відведений КПК час. А ч.7 ст.399 КПК України гарантується громадянам право на повторне звернення в суд, якщо апеляційна скарга була повернутою (цитата: “Залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом…”.

У суддів-недоумків Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. не було щонайменшої смекалки звернути свою увагу на підказку, яка містилася в ухвалі суддів апеляційної інстанції Шроля В.Р., Миколюка О.В. та Дзюбіна В.В., де зазначалося, що саме ця їх ухвала насправді підлягає оскарженню в касаційному порядку впродовж трьох місяців з для проголошення даного рішення.
Більше цього, судді-аферисти Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. умисно приховали від надання правової оцінки тому, що судді Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. вийшли за межі своїх повноважень і власноручно збирали докази у судовій справі № 761/34727/21 про участь особи_1 в окремих судових засіданнях під час лікування, чого їм не можна було робити, і що у відповідності до положень ст.ст.84, 86 КПК України не дозволяло вказаним суддям використовувати саме такі докази. Також, судді-недоумки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. умисно приховали від надання правової оцінки і того, що судді Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. не являються судовими експертами, а тому не наділені спеціальними медичними знаннями для вирішення питання, який насправді був стан здоров’я в особи_1 в оскаржуваний період з 01.11.2021 року по 14.11.2021 року і чи міг особа_1 вчасно подати свою апеляційну скаргу.
В рівній мірі це стосується і того, що особа_1 намагався раніше подати свою апеляційну скаргу, однак через погане самопочуття він в “неправильній” формі її виклав і подав. Останнє наоборот доказувало відсутність в особи_1 здоров’я і можливостей правильно написати і подати апеляційну скаргу в установлений строк. Натомість судді-шизофреніки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. вирішили вчинити підроблення, адже в своїй ганебній ухвалі брехливо стверджували, що нібито неможна було особі_1 вдруге подавати апеляційну скаргу, після того як перша скарга була повернутою.
Судді-дуройоби Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О., при винесенні свого злочинного рішення, намагалися посилатися на судову практику, якої вони чомусь так і не зазначили. Поза тим, в нашій країні, рівно як і у всьому цивілізованому світі (за виключенням трьох країн Європи), судова практика не являється нормами прямого права, тому не може слугувати підставою для винесення нових рішень.
Не витримує критики і те, що судді-дебіли Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. приховали від надання правової оцінки і тому, що судді-маразматики Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. протримали у себе без розгляду апеляційну скаргу особи_1 понад два тижні, а потім її повернули, в той час як КПК України вимагає від суддів повернення такої скарги негайно. Власне, згодом цю саму дурню повторили і суді-дегенерати Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О.
Запитується, навіщо було дебілам Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. тримати без належного розгляду Касаційну скаргу особи_1 біля 30 днів, а потім надати йому строк 15 днів на усунення нібито виявлених ними недоліків, що б згодом все-рівно відмовити у відкритті провадження без зазначення причини і повернути особі_1 відразу дві його касаційних скарги? Випадково, чи не для того що б познущатися і витратити чужі гроші і нерви?
Також, судді-дебіли Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О., брехливо зазначили в своїй божевільній ухвалі, що повернули особі_1 усі його скарги з додатками, в той час як насправді серед повернутих матеріалів скарг не було по одному комплекту Касаційної скарги від 25.12.2021 року та від 13.01.2022 року з додатками (для сторін провадження), що робить з даних суддів злодіїв і брехунів. Також, судді-виродки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. збрехали, коли зазначили що Постанова Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанова Верховного Суду у провадженні № 51-1598км20 від 13.05.2020 року не являються релевантними обставинам справи, на які посилалися судді-виродки Шроль В.Р., Миколюк О.В. та Дзюбін В.В. Насправді в них описана суддями Верховного Суду ідентична ситуація, яка склалася із суддями-маразматиками Шролем В.Р., Миколюком О.В. та Дзюбіним В.В., тобто коли особа_1, перебуваючи на лікуванні також відвідував окремі судові засідання. Такої ж самої думки і інші три судді Верховного Суду у ще одному “свіжому” провадженні за № 51-3845км21 від 18.01.2022 року – Щепоткіної В.В., Антонюк Н.О., Стефанів Н.С., які скасували ухвалу апеляційної інстанції у судовій справі № 760/10125/21 за аналогічних обставин (коли особа_1 під час свого лікування відвідував окремі судові засідання).
Разом із тим, оскільки судді-маразматики Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. не розглянули по суті Касаційну скаргу особи_1 від 25.12.2021 року, позаяк і не зазначили, чи у вказаний строк особа_1 подав правильну (нову) версію Касаційної скарги від 13.01.2022 року, відмовивши у відкритті провадження, то відповідно вимогам ч.4 ст.429 КПК України, за особою_1 зберігалося право на “…повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження”. А оскільки термін на оскарження ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженні № 11-сс/824/6820/2021 від 14.12.2021 року ще не сплив, то природнім було те, що особа_1 подав 04.02.2022 року новий варіант Касаційної скарги.
17.02.2022 року, незаконним складом суду (головуючий суддя Лагнюк Микола Михайлович, судді колегії – Король Володимир Володимирович і Марчук Наталія Олегівна) було розглянуто Касаційну скаргу особи_1 від 04.02.2022 року, за результатами чого було відмовлено у відкритті касаційного провадження. Не дивлячись на те, що суддя-аферистка Марчук Н.О. уже двічі приймала участь у розгляді даної судової справи, вона протиправно утретє розглядала дану справу.
І потім, в обгрунтування свого неправосудного рішення судді посилалися на таке: “Відповідно до змісту положень статтей 424, 425 КПК процесуальним законом не передбачено можливості багаторазового оскарження в касаційному порядку особою судових рішень, які вже були предметом перегляду судом касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи… Отже, приводом до касаційного оскарження є касаційна скарга, тоді як скаржник подає вдруге касаційну скаргу, по якій вже прийнято рішення… Отже, скаржник використав своє право на касаційне оскарження судового рішення, у зв’язку із чим колегія суддів вважає, що зазначена ухвала не може бути предметом касаційного перегляду вдруге”.
Написане ставить під великий сумнів психічну здоровість суддів-виродків Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. А саме, як це добре видно з трьох ухвал суду, що насправді касаційна скарга особи_1 по суті справи не розглядалася і кінцевого рішення щодо цієї самої касаційної скарги ще ніхто не приймав. А раз так, тоді відповідно положенню ч.4 ст.429 КПК України, “…повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження”. Більше цього, згідно рішення за № 51-6163ск21 від 04.01.2022 року судді-недоумки Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. надали особі_1 строк на усунення недоліків, які скаржником були виконаними та у відведений строк, однак провадження все-рівно не було відкритим, а дві касаційні скарги з додатками були скаржнику безпричинно повернутими.
Відповідно, саме на цьому місці і виникає досить актуальне запитання, яке буде не комфортним ані коміку Володимиру Зеленському, ані Вищій Раді правосуддя: “А навіщо для української судової системи такі безграмотні, бездарні, безмозкі, неадекватні і навіть божевільні судді?
І навіщо Володимиру Зеленському і Вищій Раді правосуддя виплачувати заробітну плату виродкам Макаровець А.М., Маринич В.К. і Марчук Н.О. майже по півтори мільйони гривень, якщо в їх мавпячих головах зовсім не міститься мізків, а відповідно – базисного рівня юридичних знань?
В той же самий час, ці бездарні і корумповані особи, особливо це стосується судді Лагнюк М.М., обікрали нашу обніщалу державу на мільярди гривень, які з успіхом вклали у вкрай дорогу нерухомість, землю та автомобілі.
Безграмотність, бездарність і психічна ненормальність суддів-аферистів Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. доказується і на прикладі ними надісланої Ухвали у провадженні № 51-6163ск21 від 17.02.2022 року, яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ», вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, адже:
— ухвала віддрукована з двох сторін кожного аркушу;
— розмір шрифту значно більше рекомендованого;
— друга сторінка аркушу ухвали не перекреслена;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— декотрі слова віддруковані жирним кольором;
— текст ухвали містить міжрядкові відступи;
— ухвала не містить запису про місцезнаходження її оригіналу;
— ухвала не містить напису, коли вона набрала законної сили;
— в ухвалі не зазначено ПІП секретаря суду;
— в ухвалі не немає підпису секретаря суду;
— в ухвалі не зазначено дати виготовлення її копії;
— на пломбі відсутній ПІП і підпис секретаря суду;
— на пломбі не вказана дата створення копії;
— ухвала не скріплена гербовою печаткою, що робить з такого документу недієздатний шматок паперу.
Судді-неадеквати Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. своєю черговою неправосудною ухвалою частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодили наповненню бюджету країни на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність українських військ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Статтею 429 КПК України (Залишення касаційної скарги без руху або її повернення) передбачено:
“1. Суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу.
2. Якщо особа усунула недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду касаційної інстанції. Протягом п’яти днів після усунення недоліків касаційної скарги чи закінчення строку, встановленого для усунення недоліків касаційної скарги, суд касаційної інстанції вирішує питання про відкриття касаційного провадження.
3. Касаційна скарга повертається, якщо: 1) особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; 2) її подала особа, яка не має права подавати касаційну скаргу;
3) вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку або суд за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Копія ухвали про повернення касаційної скарги невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу, разом з касаційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження”.
У відповідності до ст.399 КПК України (Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження) передбачено:
“1. Суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк для їх усунення, який не може перевищувати 15 днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
2. Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
3. Апеляційна скарга повертається, якщо:
1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;
2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;
3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції;
4) скарга подана після закінчення строку на її оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції не знайде підстав для його поновлення.
4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
5. Копія ухвали про повернення скарги, відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими матеріалами.
6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена до ВСУ.
7. Залишення скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду…

У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують гинути 21 день у російсько-українській війні? Судді-аферисти Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забули про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, судді-неуки Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, солдати української армії і бійці територіальної оборони, які умиють цих усіх виродків і їх злочинні сім’ї їх же смердючою кров’ю.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді-аферисти Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. вчинили кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 51-6163ск21 від 17.02.2022 року також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів-шизоїдів Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії суддів-недоумків Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. являються явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку ворогам нашої держави. Судді-виродки Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, повторно розглядають одну і ту ж саму судову справу (після прийняття рішення), перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють підроблення, приховують вчинені злочини, постановляють неправосудні рішення, культивують і поширюють корупцію, перешкоджають наповнення державного бюджету, загострюють економічну кризу, деморалізують українську армію та бійців територіальної оборони, сприяють поразці української армії у війні, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, ведуть підривну і колабораціоністську діяльність, вчиняють диверсії, саботують роботу судових органів, порушують присягу судді, дискредитують судову владу, тим самим саботуючи роботу органів судової влади.
Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Судді-потвори Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями-зрадниками Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів-недоумків Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями-аферистами Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення суддями-дебілами Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О.
Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів-виродків Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О., які грубо порушили присягу судді та завдали вкрай великого збитку державі та інтересам особи_1. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Лагнюк-М.М.,-Король-В.В.,-Марчук-Н.О.-неправосудна-ухвала-1

Лагнюк-М.М.,-Король-В.В.,-Марчук-Н.О.-неправосудна-ухвала-2

Лагнюк-М.М.,-Король-В.В.,-Марчук-Н.О.-неправосудна-ухвала-3

3 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Арсен
2 місяців тому

Це корупційне лайно Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О. або хворі на свої єврейські голови, або вчиняють ці злочини свідомо, або підробили свої дипломи про вищу юридичну освіту! Як таке можливо, що б судді Лагнюк М.М., Король В.В. і Марчук Н.О., маючи досвід роботи у 20 років, досі не знали суті статтей 429 і 399 КПК України? Хіба таке можливо, що б судді із двадцятирічним досвідом не могли відрізнити ухвалу про повернення касаційної скарги від ухвали про розгляд скарги по суті справи? Як могли ці три безмозкі виродки попасти на роботу в суд, тим більше – у Верховний суд?… Читати далі »

Мар'яна
2 місяців тому

це смердюче падло Лагнюк перетворив касаційний кримінальний суд на свій приватний єврейський шинок! всі його судові рішення наскрізь просочені хабарями, дурістю, безчинністю і нахабством. це єврейське стерво добре знає, що його ніхто не покарає і тому регулярно виносить одні безглузді і тупі рішення. цю безмозку тварину потрібно по законам військового часу розпиляти бензопилою на 5 окремих частин і згодувати голодним собакам або свиням! ганьба кварталівським виродкам, які незаконно займають керівні пости у ВРП та в українському уряді та які крім хабарів і крадіжки казенного майна нічого робити не вміють!

Артур
1 місяць тому

Смердючі потвори Лагнюк М. М., Король В. В. і Марчук Н. О., за законами воєнного часу, мають бути негайно розстріляними або повішеними! У всякому разі, за диверсії і саботаж ці ублюдки не мають права отримувати заробітну плату по півтори мільйони гривень і надалі працювати у Верховному Суді! Ці кошти більше потрібні нашій армії і ополченцям! І наш йобнутий наркоман Зеленський мусить позбавити їх повноважень, або призупинити на час воєнних дій! За інакших підстав Зеленський являтиметься зрадником і ворогом нашої держави! Ганьба єврейським недоумкам! Ганьба зрадникам!