Сапсай Володимир Григорович

Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. зробили з ГО зборище аферистів

Новости, Организации, Популярные новости, Юристы

01.03.2020 року, Сапсай Володимир Григорович (паспорт сер.ТТ, № 256521, виданий 15.01.2015 року Дніпровським РВ ГУ ДМС України в м.Києві, ідентифікаційний код 2038419151, зареєстрований за адресою: м.Київ вул. Ентузіастів 7/2 кв.84, телефон +38 (067) 235-72-72) надіслав письмове звернення від імені керівника дочірньої філії “Міжнародна Академія правової допомоги” Громадської організації “Міжнародна дипломатична місія “Організація безпеки спільноти Європи” (Реєстраційний номер: 1475037, ЄДРПОУ – 41520074, що знаходиться за адресою: 02154, м.Київ, вул.Ентузіастів, буд.7/2, кв.84, керівник і підписант – Сапсай Володимир Григорович, телефон +38 (067) 235-72-72; материнська Громадська організація – “Міжнародна дипломатична місія “Організація безпеки спільноти Європи”, ЄДРПОУ 40030533, керівник Полуектов Юрій Євгенович, адреса: 04060, м.Київ, вул.Олени Теліги, будинок 23, квартира 23, телефони: +38 (044) 3379275, +38 (094) 9064275, +38 (068) 6912128; засновники – Буденко В’ячеслав Євгенійович, Павловський Владислав Андрійович, Колос Олександр Петрович; ознака прибутковості (cтаном на 20.04.2022 року) Організація включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення контролюючого органу ДФС № 1726594601048 від 30.06.2017 року) Незалежній медійній Раді (громадського консультативного та експертного органу, покликаного просувати високі професійні стандарти журналістики та саморегулювання в українському медіа секторі шляхом надання фахових висновків, коментарів та рекомендацій, що базуються на міжнародних стандартах, національному законодавстві та етичних стандартах професійної журналістики, яка знаходиться по вулиці М.Заньковецької, 3/1, оф.12, в м.Києві, 01001, тел: +380 (44) 496-05-80, факс: +380 (44) 496-05-80, E-mail: [email protected]) щодо можливого порушення на сайті https://proisvol.info/ вимог чинного законодавства. Зокрема, звернення Сапсая В.Г. стосується матеріалів веб-сайту, який належить іншій громадській організації – «Україна проти свавілля чиновників» та пов’язується заявником із Василевичем Володимиром Степановичем. Сапсай В.Г. зазначає, “…що матеріали вказаного веб-сайту містять висловлювання, що не відповідають дійсності”. При чому, заявник Сапсай В.Г. не уточнює в своєму зверненні, саме які порушення були допущені на вказаному веб-сайті: в якому розділі сайту, в якій статті, стосовно якої особи, при яких обставинах, місце і час події тощо. Також, Сапсай В.Г. не надав жодних доказів тому, кому належить цей веб-сайт і яке відношення до цього веб-сайту має громадянин Василевич В.С. З аналізу вказаного веб-сайту вбачається, що він містить повідомлення про неправомірні, на думку авторів цих повідомлень, діяння чиновників. На веб-сайті безпосередньо зазначено, що він належить другій з указаних громадських організацій, водночас про журналістів, редакцію, які б готували інформацію для цього веб-сайту на ньому не згадується. Наявна на веб-сайті рубрика «останні новини» фактично новинних повідомлень не містить з огляду на формат цих повідомлень (великий обсяг тексту) та відсутність акцентування саме на поточних подіях. Таким чином, ані за змістом, ані за формою відповідний веб-сайт не містить оскаржуваних заявником матеріалів. З огляду на те, що порушені в зверненні питання не належать до сфери компетенції Незалежної медійної Ради, остання визнала звернення Сапсая В.Г. неприйнятним. Рішення було підписано за результатами голосування: проголосувало «За» – 10 чоловік; «проти» – 0; «утрималось» – 0. Голова Незалежної медійної Ради Т.Шевченко, секретар Незалежної медійної Ради О.Голуб,
другий секретар Незалежної медійної Ради П.Моісеєв.
В той же самий час, глибоко проаналізувавши провокаційне звернення Сапсая В.Г. до Незалежної медійної Ради, вищевказане рішення Незалежної медійної Ради, а також неправомірну громадську діяльність Сапсая В.Г. та його материнської громадської організації “Міжнародна дипломатична місія “Організація безпеки спільноти Європи” в особі його керівника – колаборанта і неадеквата, українофоба і алкоголіка Полуектова Юрія Євгеновича, яка викладена за результатами проведених журналістських розслідувань в статтях “Организованная группировка «ОБСЕ»” та “Фейковая «ОБСЕ» поимела правоохранительные органы Украины”, які опубліковані та веб-сайтах “Економика от Пророка” и “ОРД”, а також в статті “Мошенники создали фейковую ОБСЕ и дурачили иностранцев на большие деньги: за бесполезную «ксиву» брали по 1500 евро с носа”, яка викладена на веб-сайті “CRiME. Заглянуть на темню сторону”, а також в статті “Громадська зрада: при Міністерстві оборони”, яка розміщена на веб-сайті “Zerkalo. Реальне відображення подій”, а також враховуючи те, що саме таке звернення Сапсай В.Г. подав до Незалежної медійної Ради напередодні проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 208 у Чернігівській області, куди балотувався Василевич В.С., було зроблено наступний об’єктивний висновок: Сапсай В.Г. та Полуектов Ю.Є. своїм провокаційним зверненням до Незалежної медійної Ради вирішили зірвати виборчий процес кандидата у народні депутати Василевича В.С., а заодно і дискредитувати його усю громадську діяльність за останні 7 років, на користь його конкурентів, при чому – з корупційних міркувань.
Своєю брехливою і застережною інформацією Сапсай В.Г. та Полуектов Ю.Є. досить масштабно вплинули на свідомість виборців Василевича В.С., змушуючи їх повірити у свої наклепи, що за злочинними розрахунками Сапсая В.Г. і Полуектова Ю.Є. мало вплинути на відтік електорату Василевича В.С. до потрібного їм кандидата-конкурента, який власне і замовив їм цю брудну тривіальну аферу.
Останнє доказується тим, як це власне і зазначається різними журналістами у своїх статтях “Организованная группировка «ОБСЕ»”, “Фейковая «ОБСЕ» поимела правоохранительные органы Украины”, “Мошенники создали фейковую ОБСЕ и дурачили иностранцев на большие деньги: за бесполезную «ксиву» брали по 1500 евро с носа” та “Громадська зрада: при Міністерстві оборони”, що Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. є затятими аферистами, які свою громадську діяльність перетворили на предмет отримання неправомірної вигоди та потенційного обману людей, яким продавали без будь-яких обмежень підроблені посвідки “Дипломата”, посвідки “Учасника бойових дій”, посвідки “Учасника АТО”, посвідки “Журналіста”, нагрудні знаки, медалі і ордени, звання “Героя України”, військове звання генерала. Саме тому, Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. зовсім не гребували і прибутками, вирученими від завідомо брехливих повідомлень різних інстанцій щодо нібито неправомірної діяльності інших громадських формувань та їх керівників, з метою просування кримінальних елементів у парламент України. Крім цього, взамін голосно заявленої ними в своїх Статутах громадських формувань, що вони нібито наділені правом займатися антикорупційною діяльністю, Сапсай В.Г. та Полуектов Ю.Є. насправді приховують факти цієї самої корупційної діяльності та перешкоджають усіма можливими способами робити цю добру справу іншим громадським організаціям.
Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. умисно перешкоджають наповненню державної скарбниці на декілька сотень мільйонів гривень в рік, тим самим послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
І це попри те, що дана діяльність є злочинною, адже переслідується ст.170, 396, 256, 366, 190, 364-1, 383, 109, 111, 111-1, ст.157, ст.212, ст.212-1, ст.15, ст.27 КК України.
Вражаючим є і те, що Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. навіть під час війни з Росією зовсім не приховують свою антиукраїнську діяльність, адже своїми диверсійними діями фактично ведуть підривну діяльність на користь рашистів. Більше цього, добре знаючи що кум Путіна Віктор Медведчук уже арештований СБУ і перебуває зараз у СІЗО, Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. активно популяризують на своєму веб-сайті свої кримінальні зв’язки з цим кримінальним олігархом.
Не менше вражає і божевільна нахабність Сапсая В.Г., який підробив посвідчення журналіста та нібито створив Ютуб-канал, який іменував “tv7.studio”, в той самий час як за весь час існування цього самого канала жодної передачі не провів, рівно як і не взяв жодного інтерв’ю у громадян. А сам факт того, що адреса його помешкання повністю співпадає з адресою його громадської організації доводить, що насправді такого приміщення у нього не існує, яке він широко рекламує на своєму Ютуб-каналі в заставці, а скоріше за все він вкрав фото чужої студії. Останнє доказується хоча б тим, що в усіх архівних відеозаписах, накопичених на його Ютуб-каналі якісь двоє нікому незнайомі особи демонструють зовсім інший інтер’єр примішення, яке зовсім не схоже на те, що широко рекламується недоумком Сапсаєм В.Г. на заставці “tv7.studio”. Скоріше за все, це просто чужі відеозаписи, посилання на які скопіював дебіл Сапсай В.Г. з чужих Ютуб-каналів.
Крім цього, божевільного удурка Сапсая В.Г. видає і те, що він зовсім не уміє зв’язано та лаконічно розмовляти, що не характерно як для журналіста. На його єдиному відеозапису, який він відзняв на свій морально застарілий мобільний телефон біля Голосіївського районного суду м.Києва видно, що його думки хаотичні, заплутані, не послідовні, взаємозаперечливі, з елементами різкої зміни тем, що прийнято в медицині називати як симптом “скольжіння”, що характерно для захворювання на параноїдальну шизофренію. Саме тому на його чи не єдиному відео не можна зрозуміти, про що та про кого Сапсай В.Г. понад десять хвилин говорив. Це також стосується і правознавства, до якого скоріше за все, він не має жодного відношення. На згаданому уже відеозапису Сапсая В.Г. видно, що він не просто зовсім не має базисного рівня юридичних знань, але і не має жодного уявлення що воно таке собою уявляє. Приміром, у своєму відеозапису маразматик Сапсай В.Г. радить своїм підписникам на Ютуб-каналі “tv7.studio” скаржитися на дії слідчого якомусь там начальнику на вул. Володимирській,15 в м.Києві, щоб слідчого на шість місяців було позбавлено усіх доплат, в той час як щойно він доповідав зовсім про іншу особу – про дільничного інспектора, якому начальник Управління поліції передав матеріали його особистої заяви про вчинення кримінального правопорушення для вивчення. Запитується, а при чому тут слідчий, якщо саме таку особу ще не було задіяно? Більше того, яким чином він має скаржитися на дії слідчого, якщо він не знає ані його ПІП, ані його звання, ані його місця знаходження? Також викликає сміх і те, як при затриманні нарядом поліції підозрілої особи урод Сапсай В.Г. радить поводитися громадянам: зателефонувати із свого мобільного телефону знайомому і попросити відпустити затриманого тільки тому, що той його добре знає!? А що стосується порад як себе вести при пропозиції поліцейських взяти відбитки пальців, то це вже можна взагалі обкакатися. Сапсай В.Г. пропонує у такому разі, паралельно взяттю відбитків пальців у затриманого, також брати відбитки пальців і у поліцейських, які братимуть ці самі відбитки, що ті, згодом свої відбитки не видали за відбитки затриманого. Усе вищеприведене доказує, що Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. є не просто аферистами, але ще й божевільними особами, які потребують адекватного лікування в лікарні для душевно хворих людей. У всякому разі, у тюрмі також наявні відділення медичного призначення закритого типу. Але поки що вони обоє знаходяться на волі, і далеко не в психіатричній лічниці, тому щодня приносять неабиякої шкоди національній безпеці України, шкоди економіці нашої держави, наражаючи наші ЗСУ на поразку у такій війні.
03.03.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон №2108-IX, яким Кримінальний кодекс України доповнено ст.111-1 «Колабораційна діяльність», яка внесена до розділу 1 особливої частини Кримінального кодексу «Злочини проти основ національної безпеки». Незважаючи на наявність відповідальності за злочини проти основ національної безпеки, таких як державна зрада, насильницька зміна чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність України тощо, яка була передбачена кримінальним законом і раніше, і вчинення яких за загальним розумінням охоплюється поняттям «колабораційна діяльність», враховуючи непоодинокі випадки заперечення війни проти України і зайняття посад в окупаційних органах влади, законодавець виділив певні злочини в окрему статтю, очевидно, бажаючи спростити юридичну кваліфікацію злочинних діянь, пришвидшити їх розслідування та судовий розгляд. Слід нагадати, що за загальним правилом під колабораційною діяльністю розуміється будь-яка співпраця з ворогом, тому доцільно розглянути передбачену законом відповідальність не тільки за ст.111-1 КК України, а за й іншими, які включені до розділу 1 особливої частини. Виходячи з аналізу санкцій статті про колабораційну діяльність (ст.111-1 КК України), кримінальні правопорушення можна умовно поділити на 3 групи:
1) кримінальні проступки; 2) нетяжкі та тяжкі злочини; 3) особливо тяжкі злочини.
Це повністю кореспондується зі ст.12 КК України.
До кримінальних проступків закон відносить публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічні заклики до підтримки рішень і дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з ними, невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території, добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. За це встановлено відповідальність у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років з можливою конфіскацією майна. За вчинення кримінальних проступків не застосовується покарання у вигляді позбавлення волі, а досудове розслідування здійснюється в особливому, спрощеному порядку. Покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років можна отримати за вчинення нетяжких злочинів, передбачених ст.111-1 КК України, а саме пропаганду в закладах освіти з метою сприяння збройній агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії, за вчинення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти (максимальне основне покарання — позбавлення волі на строк до 3 років), а також за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території (максимальне основне покарання — позбавлення волі на строк від 3 до 5 років). Максимальне покарання за ст.111-1 КК України можна отримати за добровільні дії, пов’язані зі співпрацею з окупаційною адміністрацією з питань формування та діяльності державних органів, організацію їх діяльності на тимчасово окупованих територіях, а саме зайняття посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, обрання до таких органів, участь в організації та проведенні незаконних виборів або публічні заклики до їх проведення (максимальне основне покарання — позбавлення волі на строк від 5 до 10 років), за організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з агресором, його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, активну участь у таких заходах (максимальне покарання — позбавлення волі на строк від 10 до 12 років), за добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних сил України та інших українських військових формувань (максимальне покарання — позбавлення волі на строк від 12 до 15 років).
Особливу увагу слід звернути на ст.111-2 КК України «Пособництво державі-агресору», якою доповнено кодекс згідно з Законом №2198-IX від 14.04.2022 р. Пособництвом законодавець визначає умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, збройним формуванням, окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації чи підтримки рішень, дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням, окупаційній адміністрації держави-агресора. За такі дії КК України встановлює відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Із зазначеного вбачається, що диспозиція ст.111-2 КК України охоплює диспозицію ст.111-1 КК України, але встановлює іншу за тяжкістю відповідальність, що неправильно з точки зору нормотворення та може спричинити складнощі з юридичною кваліфікацією. Крім того, незважаючи на внесені в березні та квітні 2022 р. до КК України зміни, залишаються чинними статті Кодексу, які передбачають відповідальність за посягання на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади (ст. 109 КК України) (позбавлення волі на строк від 5 до 10 років), публічні заклики до таких дій (позбавлення волі на строк до 3 років), а також посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України: дії, вчинені з метою зміни меж території України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, а публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій; позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, а в кваліфікуючих випадках — від 5 до 10 років), державну зраду (ст.111 КК України: діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (позбавлення волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років, а за державну зраду в умовах воєнного стану; позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна).
У разі вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, винним може бути призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Також, аналізуючи відповідальність за злочини проти основ національної безпеки, можна зробити висновок, що майже кожна санкція відповідної частини статті КК України передбачає застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна винної особи та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Наведений аналіз законодавчих норм свідчить про широку можливість притягнення до відповідальності колаборантів та тяжкість покарання за такі злочини, особливо пов’язані з окупацією території України, створенням та діяльністю на окупованих територіях державних інститутів, підготовкою таких дій. Однак, вносячи зміни до КК України у мовах воєнного стану, доповнюючи кримінальний кодекс ст.111-1 КК України «Колабораційна діяльність» та ст.111-2 КК України «Пособництво державі-агресору», формулюючи в них об’єктивну сторону злочинів, законодавець спричинив порушення логічної структури відповідного розділу кодексу та допустив змішування визначень об’єктивних сторін злочинів, передбачених різними статтями. Крім того, об’єктива сторона «нових» злочинів, передбачених ст.111-1 КК України та 111-2 КК України, може частково охоплюватися диспозиціями інших статей — ст.109 КК України (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, публічні заклики до таких дій), ст.110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), ст.111 КК України (державна зрада).
У відповідності до положення ст.190 КК України, “1.Заволодіння чужим майном або придбання права
на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)-карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому,-карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3.Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням єлектронно-обчислювальної техніки – карається позбавленням воді на строк від трьох до восьми років.
4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна”.
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Про поняття права на майно див. коментар. викладений у Загальних положеннях до цього розділу. Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий – власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно. Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом.
Якщо потерпілий у зв’язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном шляхом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності для того підстав може кваліфікуватися як крадіжка, а одержання права на майно за таких обставин – розглядатися як недійсна угода (ст.51, 52, 54, 55 ЦК України).
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.
Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер.
У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов’язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством. За певних обставин (у разі, якщо таке майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст.193 КК України. Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у тому числі конклюдентних. Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зав’язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.
Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов’язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов’язання – не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на дачу хабара, його дії слід також кваліфікувати за відповідними частинами статей 15, 27 і ст.369 КК України. Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов’язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов’язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об’єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Якщо обман використовується для досягнення іншої мети, наприклад для створення умов для наступного заволодіння майном усупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна (для проникнення у Відповідне приміщення тощо) і безпосередньо не обумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом шахрайства. Такі дії слід розцінювати як крадіжку або інший злочин проти власності. Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір’ям вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.190 КК України і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення або інше протиправне заволодіння офіційними документами, штампами або печатками, їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст.190 КК України не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за ст.353 КК України або за відповідними частинами ст.357, 358 чи 366 КК України. У разі, коли винна особа не змогла використати підроблений нею документ для шахрайського заволодіння майном чи придбання права на майно, її дії слід розцінювати як підроблення документів і готування до шахрайства (за умови, що винний мав намір вчинити шахрайство, передбачене ч.2,3 або 4 ст.190 КК України). Особа, яка підробила документ і передала шахраєві для використання його при вчиненні шахрайських дій, підлягає відповідальності за підробку документів і пособництво у шахрайстві. За способом вчинення (обман або зловживання довірою) шахрайство має велику схожість із заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, відповідальність за яке передбачена ст.192 КК України. Відрізняються ці злочини між собою головним чином тим, що при шахрайстві має місце вилучення майна із фонду власника або іншого володільця, в результаті чого зменшується наявна маса такого майна, тоді як при вчиненні злочину, передбаченого ст.192 КК України, винний отримує майнову вигоду шляхом використання майна, яке лише мало ще перейти у власність тієї чи іншої особи. У останньому випадку має місце так звана не передача належного. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.190 КК України), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч.З ст.190 КК України), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч.4 ст.190 КК України); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.190 КК України).
У відповідності до положення ст.366 КК України, “1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.
Ст.157 КК України (Перешкоджання здійсненню виборчого права) або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму або спостерігача зазначає:
“1. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з обманом або примушуванням, а також ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин – караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі діяння, поєднані із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.
4. Втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з метою вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років”.
Стаття 170 КК України (Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій) тлумачить:
“Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів – карається виправними роботами на строк до 2 років або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років”.
Ст.383 КК України (Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення правопорушення) передбачено:
“1. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк”.
В ст.111 КК України (Державна зрада) передбачено таке:
“1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання”.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Отож, хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути на 68 день у російсько-українській війні? Аферисти Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. через свою твердолобість, протиправність або психічну ненормальність напевно уже забули про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), воїнів ЗСУ і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протиправними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, воїни ЗСУ і бійці територіальної оборони, які кров’ю умиють йолопів Сапсая В.Г. і Полуектова Ю.Є., якщо СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГСУ НП України та ГСУ СБУ не бажають реагувати на це неподобство у визначений законами спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності колаборантів Сапсая В.Г. і Полуектова Ю.Є. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.3 ст.366, ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.383, ч.2 ст.109, ч.3 ст.157, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.3 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що вищевказані зловживання також витікають з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність диверсантів Сапсая В.Г. і Полуектова Ю.Є. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії виродків Сапсая В.Г. і Полуектова Ю.Є. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до громадських організацій та керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Недоумки Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищують свої службові повноваження, вчиняють шахрайства, службові підроблення, саботаж і диверсії, продають посвідчення членів громадської організації, продають посвідчення дипломата, незаконно присвоюють військові звання, присвоюють звання “Героя України”, підробляють посвідчення учасника бойових дій, співпрацюють із російським окупантом та олігархом – кумом Путіна, не сплачують податки, уникають сплати ЄСВ (в тому числі – військовий збір), культивують і поширюють корупцію, завдають шкоди економіці держави, перешкоджали виборчій діяльності кандидата у народні депутати на позачергових виборах до парламенту України, втручалися у виборчий процес кандидата у народні депутати, перешкоджають діяльності громадських організацій, деморалізують населення країни, підривають оборонну міць держави, наражають ЗСУ на поразку у війні з росіянами тощо. Саботаж і бойкотування роботи громадських формувань прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Сепари Сапсай В.Г. і Полуектов Ю.Є. умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці зрадниками Сапсаєм В.Г. і Полуектовим Ю.Є. уже розчарувала значну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності колаборантів Сапсая В.Г. і Полуектова Ю.Є. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 і ч.2 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень аферистами Сапсаєм В.Г. і Полуектовим Ю.Є. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.3 ст.366, ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.383, ч.2 ст.109, ч.1 ст.111, ч.2 ст.111-1, ч.3 ст.157, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.3 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні звернення до ДПС України, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГСУ СБУ та ГСУ НП України з метою ліквідації громадських формувань аферистів Сапсая В.Г. і Полуектова Ю.Є. за станом психічних відхилень та/або у зв’язку з їх потенційною протиправною діяльністю у пряму шкоду інтересам нашої держави, її цілісності і безпеці. Очікуємо результатів адекватного реагування ДПС України, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві ГСУ СБУ та ГСУ НП України стосовно вирішення питання щодо припинення громадської активності аферистів Сапсая В.Г. і Полуектова Ю.Є. та притягнення їх до кримінальної відповідальності. Крім цього готуються цивільні позови проти вказаних осіб та їх громадських організацій за зрив виборчого процесу. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Куртян-Сергій-незаконне-присвоєння-генеральського-звання

Полуектов-Ю.Є.-і-Віктор-Медведчук-підписання-договору

Полуектов-Ю.Є.-підроблення-посвідчення-дипломата

4 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Юлія
4 місяців тому

Як ця божевільна мразь могла закінчити п’ять вузів, якщо він називає себе військовим пенсіонером? Навіть якщо рахувати мінімальне його навчання у кожному з таких вузів по 5,5 років, то його загальні витрати часу склали б в сумі 27,5 років! Також я встановила, що маразматик Сапсай служить не в Генеральному штабі, як він стверджує, а являється насправді простим членом громадської ради Міністерства оборони України! А враховуючи те, що придурок Сапсай в своїй розмові постійно несе якусь нереальну і неадекватну ахінею, подібно цим трьом, то це усе уже доказує, що так званий полковник контррозвідки МОУ Сапсай являється справжнім шизофреніком! Відповідно, його місце… Читати далі »

Саша
4 місяців тому

коли я прослухав записану бредятину цього дебіла і маніяка то прийшов висновку, що він давно лікується у психіатра! у нього була не розмова, а якийсь словесний пронос. то він називає свого опонента на ви, то на ти. то він пам’ятає що писав скаргу, то не пам’ятає. то він не хоче до закінчення війни з’ясовувати виниклі проблеми, то уже пропонує негайно зустрічатися з опонентом у судах і в міністерстві оборони, навіть погрожуючи опоненту розправою! тут попахує абсолютним божевіллям! а що стосується того, що він нібито журналіст, однак чомусь жодної статті за все своє життя чомусь не написав, то це вже взагалі… Читати далі »

Тома
4 місяців тому

це ж який безприділ існує в цьому єврейському Міністерстві? збоченець і лисий педофіл (навіть його теперішня дружина була мало що не підлітком, коли він її купував за гроші і насилував, а згодом робив для неї кар’єру на телебаченні!) Резніков якимось чином зміг примудритися навіть під час цієї ганебної війни організувати жидівський шинок з продажу зірок героя України, посвідчення учасника АТО та учасників бойових дій, пагони генерала, ксиви дипломата, дипломи журналіста, медалі і ордени? а оскільки такі речі не можна присвоїти без відома Зеленського, то є підстави здогадуватися, що потвора Зеленський також у цьому замішений! куди дивляться в СБУ? і чи… Читати далі »

Руслан
2 місяців тому

Станом на 28.06.2022 року, згідно інформації від директора департаменту соціального та гуманітарного забезпечення МО Н.Агаєва (тел. 271-12-89), уйобищ Сапсая В. Г. і Полуектова Ю. Є. немає у складі громадської ради МО. Цих двох алкоголіків-самозванців також немає і серед членів Генерального штабу МУ. Схоже, що це був напад білої гарячки у хнирів Сапсая В. Г. і Полуектова Ю. Є., яким від отруєння карбідним “зеленим” змієм привиділися міністерські місця роботи і військові керівні посади