Щебуняєва Лідія Леонідівна

Щебуняєва Л.Л. Російський вампір продовжує знекровлювати ЗСУ

Новости, Популярные новости, Суды

13.09.2021 року, через поштову службу, особа_1 подав на ім’я керівника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві заяву за вих. № 4497/13 про вчинені керівниками ТОВ «Електросервіс» і громадянином Циос Д.О. податкових кримінальних правопорушень. У вказаній заяві особа_1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа_1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП фігуранта, його місце роботи і займана посада, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, особа_1 самостійно кваліфікував вчинені керівниками ТОВ «Електросервіс» і громадянином Циос Д.О. кримінальних правопорушень за ч.2 ст.212, ст.212-1 КК України.
Відповідно, в заяві за вих. № 4497/13 від 13.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення були всі необхідні дані, які згідно вимог нового Кодексу уже були не обов’язковими для того, що б керівник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві виконав вимоги ст.214 КПК України та у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, впродовж до 24 годин, вніс до ЄРДР ці самі дані.
Зазначене також узгоджується із офіційною позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК України обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись до керівника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, особа_1 посилався на такі правові засади:
1) Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) Частиною 1 ст.306 КПК визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду;
3) Частиною 1 ст.214 КПК передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування;
4) Ч.2 ст.214 КПК визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. При цьому, в реєстрі, згідно з п.4,5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність;
5) П.10 ч.1 ст.3 КПК визначає, провадження–це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
У випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Шевченківському районному суді м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою_1 бездіяльність керівника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4497/13 від 13.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення керівниками ТОВ «Електросервіс» і громадянином Циос Д.О. у визначений КПК строк, була предметом оскарження у Шевченківському районному суді м.Києва.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.8 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.39 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним ч.4, 5 ст.214 КПК України, станом на 21.09.2021 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено начальником СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4497/13 від 13.09.2021 року. В той же самий час, фотокопія монітору при огляді офіційного веб-сайту ДП «Укрпошта» (в розділі відстеження рекомендованих пересилань), інформація поштового відправлення за номером трекінгу 0304910358056 свідчить, що вищевказана заява була вручена 15.09.2021 року уповноваженій особі СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування.
Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4, ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
21.09.2021 року, що відповідало 4 (четвертому) процесуальному дню, особа_1 з цього приводу подав через поштову службу скаргу слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва за вих. № 4540/21 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4497/13 від 13.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/34736/21 була розподіленою на слідчу суддю Щебуняєву Лідію Леонідівну.
Небезпідставно вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Щебуняєва Л.Л. не має права розглядати скаргу за вих. 4540/21 від 21.09.2021 року на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, особа_1 подав 06.06.2022 року заяву про наявність підстав для самовідводу (відводу) судді Щебуняєвої Л.Л. від розгляду судової справи № 761/34736/21.
У тексті поданої заяви особа_1 зазначав, що вагомими підставами для взяття самовідводу (відводу) служать: зацікавленість судді у результатах розгляду даної судової справи, особиста неприязнь судді до скаржника через його громадську діяльність, неадекватність судді, некомпетентність судді, регулярне затягування суддею розгляду судових справ до шести місяців, не надання копій ухвал суду за результатами розгляду попередніх справ, наявність на даний час низки кримінальних справ, які скаржник відкрив на дану суддю за фактами протиправних вчинення нею протиправних дій тощо.
А в додатку до своєї заяви про наявність підстав для самовідводу (відводу) особа_1 надав такі докази: копію ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду за № 11-сс/824/6820/2021 від 22.11.2021 року (щодо потреби взяття самовідводу від розгляду справи у подібних ситуаціях); копію витягу з ЄРДР за № 52019000000000258 від 28.03.2019 року на суддю Щебуняєву Л.Л.; копію повідомлення детектива НАБУ Сав’юк М.І. про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000258 від 28.03.2019 року.
10.06.2022 року, за результатами розгляду заяви від 06.06.2022 року про наявність підстав для самовідводу (відводу) судді Щебуняєвої Л.Л. від розгляду судової справи № 761/34736/21, суддя Щебуняєва Л.Л. постановила повторну безпрецедентну ухвалу, якою відмовила у її розгляді. Обгрунтовуючи своє маразматичне рішення аферистка Щебуняєва Л.Л. зазначила таку бредню:
“Вивчивши заяву… (особи_1) про відвід слідчого судді Щебуняєвої Л.Л., слідчий суддя до висновку про наявність підстав для залишення її без розгляду, виходячи з наступного. З матеріалів скарги, вбачається, що… (особа_1) вже звертався до Шевченківського районного суду м.Києва про відвід слідчого судді Щебуняєвої Л.Л. від здійснення розгляду скарги… (особи_1) на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення. Так, ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Голуб О.А. від 16 грудня 2021 року було відмовлено в задоволенні заяви…(особи_1) про відвід слідчого судді Щебуняєвої Л.Л. від здійснення розгляду скарги… (особи_1) на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, з аналогічних підстав, зазначених… (особою_1) в заяві про відвід слідчого судді Щебуняєвої Л.Л. від 06 червня 2022 року. Отже, заявником… (особою_1) вже подавались заяви про відвід слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Щебуняєвої Л.Л., які обґрунтовувалися аналогічними доводами. Зазначені дії заявника… (особою_1) мають ознаки зловживання процесуальним правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, тому відповідно до ч.4 ст.81 КПК України, суд має право залишити таку заяву без розгляду. З огляду на зазначене, заяву… (особи_1) про відвід слідчого судді Щебуняєвої Л.Л. слід залишити без розгляду”.
В той же самий час, якщо уважно прочитати подібну її бредню в іншій її брехливій ухвалі, на яку душевно хвора Щебуняєва Л.Л. посилається при розгляді зовсім іншої судової справи № 761/34734/21, де вона також відмовила особі_1 у розгляді заяви про відвід на тій же самій підставі, рівно як і у задоволенні скарги на бездіяльність органу досудового розслідування, то можна легко виявити вкрай важливі суперечності у її доводах: у судовій справі № 761/34734/21 згадується зовсім інший суддя, числиться зовсім інша заява про відвід і її дата подачі, оскаржується бездіяльність ДБР, а не СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві тощо. Тобто, безмозка смердюча курва Щебуняєва Л.Л. настільки забрехалася у своїх двох “клонованих” ухвалах за № 761/34734/21 і № 761/34736/21, що не в стані привести однаковий, якщо не той самий приклад. Більше цього, ця безмозка смердюча єврейка не віддає собі елементарного звіту про стан свого нинішнього душевного здоров’я та можливості надалі виконувати функції слідчого (кримінального) судді.
Також, ця клімактерична потвора Щебуняєва Л.Л. протиправно вважає нормою виносити рішення на підставі судової практики (інших, хоч і подібних між собою судових справ), в той час як це суперечить нормам Конституцій України, КПК України та практиці ЄСПЛ.
Останнє є ніщо інше, як перешкоджання доступу до правосуддя, ознаками посадового бандитизму, безмозкості, бездарності, тупізму, шизофренії. Якби там не було, в нашій країні гарантується кожному громадянину об’єктивний судовий розгляд кожної окремої судової справи “незалежним і безстороннім судом”, на підставі норм закону – КПК України. А судова практика не являється нормами прямого права, тому не може бути обгрунтованою підставою для винесення любих судових рішень.
Смердючий, бридкий клімактеричний колаборант Щебуняєва Л.Л. не тільки не взяла належного самовідводу від розгляду судової справи № 761/34736/21, добре знаючи що існують для цього саме такі підстави, але й відмовила у передачі судової справи № 761/34736/21 для автоматичного визначення іншого судді, який би мусив розглянути заяву особи_1, як це і передбачено нормами ст.75-81 КПК України.
Більше цього, після невиправданої затримки розгляду скарги на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві за вих. № 4540/21 від 21.09.2021 року на дев’ять місяців, рашистська наволоч Щебуняєва Л.Л. постановила 10.06.2022 року ще одну безпрецедентну ухвалу, якою відмовила у її задоволенні. Обгрунтовуючи своє рішення єврейська курва Щебуняєва Л.Л. зазначила таку бредню:
“Дослідивши зміст долученої до скарги заяви про вчинення, на думку… (особи_1) ТОВ «Електросервіс» і Циос Д.О. кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-2 КК України, слідчий суддя дійшов висновку, що вона не містить конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення ТОВ «Електросервіс» і Циос Д.О. кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-2 КК України.
Також слідчий суддя звертає увагу, що скаржником… (особою_1) оскаржується бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, разом з тим встановлено, що органи Державної фіскальної служби України, в тому числі і ГУ ДФС у м.Києві, ліквідовані 1 січня 2022 року у зв’язку із початком діяльності Бюро економічної безпеки. За таких обставин, скарга… (особи_1) на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити”.
Останнє доводить повну невміняємість і профнепридатність єврейського барахла Щебуняєвої Л.Л. Насправді, як це свідчать витяги з ЄДР, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві продовжує свою роботу (структура повністю ще не ліквідована і цей процес уже триває 7 років). Більше цього, дебільна сука Щебуняєва Л.Л., як цього вимагає закон, не посилається на жодний документ, підтверджуючий це умисно неправдиве твердження. Також, маразматичне стерво Щебуняєва Л.Л. навіть не намагалася витребувати матеріали судової справи, як того вимагає положення ст.23 КПК України, хоча б для з’ясування свого твердження.
Поміж тим, законодавець надає право оскаржувати бездіяльність компетентного органу на дату фактичного звернення до нього. Про це стверджується і в статті 58 Конституції України, де чітко зазначено, що «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі…».
Поміж тим, насправді така структура раніше існувала на момент подання заяви про вчинення кримінального правопорушення та продовжує досі існувати (навіть на момент апеляційного оскарження), і якщо вже дана структура допустила бездіяльність, то тим самим надала право на її оскарження в установленому ст.303-304 КПК порядку. Більше цього, теперішнім правонаступником СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві являється Бюро економічної Безпеки України, яка знаходиться за тією самою адресою і в тому ж самому приміщенні, тому, не було б великою помилкою зобов’язати внести відомості до ЄРДР саме цю структуру, як правонаступника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, що регулярно і роблять її колеги по роботі.
Разом з тим, як зазначається в Єдиному державному реєстрі, навіть станом на 20.06.2022 року, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, як контрагент, ще остаточно не ліквідований і свої функції БЕП України ще не передав. Відповідно, у перехідний період СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві продовжує і по нині свою діяльність. Відтак, своєю ухвалою у судовій справі № 761/34736/21 від 10.06.2022 року суддя-виродок Щебуняєва Л.Л. фактично перешкоджає особі_1 доступу до правосуддя, при цьому знов завдавши йому і державі чергових матеріальних збитків.
Крім цього, потвора Щебуняєва Л.Л. досі не в стані зрозуміти, чию саме бездіяльність оскаржував особа_1, адже зазначає в своїй похабній ухвалі – слідчого СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, тоді як насправді це мав бути начальник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, згідно ст.39 КПК України.
Що ж це такий за суддя, запитується, який досі не розуміється на різниці між слідчим і начальником слідчого управління? І навіщо, запитується, Володимир Зеленський (разом з ДСА, ВРП і Кабінетом Міністрів України) платить їй за це по 1.5 млн. грн. заробітної плати?
Суддя-недоумок Щебуняєва Л.Л. під час прийняття рішення за скаргою на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві за вих. № 4540/21 від 21.09.2021 року залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин, суддя-дебілка Щебуняєва Л.Л., постановивши Ухвалу у судовій справі № 761/34736/21 від 10.06.2022 року, якою відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4540/21 від 21.09.2021 року, поданої на підставі ст.303-304 КПК України, фактично істотно порушила вимоги цих самих законів.
Аферистка Щебуняєва Л.Л., постановивши ухвалу у судовій справі № 761/34736/21 від 10.06.2022 року, допустила грубі порушення норм КПК України, а тому підлягає скасуванню, а матеріали скарги – поверненню до Шевченківського районного суду м.Києва для виконання вимог ст.306-307 КПК України.
На підставі цього, особа_1 подав до Київського апеляційного суду чергову скаргу за вих. № 4732/20 від 20.06.2022 року на Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Щебуняєвої Л.Л. у судовій справі № 761/34736/21 від 10.06.2022 року.
Суддя-виродок Щебуняєва Л.Л. постановила чергове неправосудне рішення, яким у черговий раз нівелювала кропіткі досягнення громадської організації та перешкодила наповненню бюджету держави іще на декілька десятків мільйонів гривень (сумарно – 1,7-2 мільярда грн.), тим самим послабивши боєздатність ЗСУ і територіальної оборони, добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, смердюча рашистська погань Щебуняєва Л.Л. досі не надала особі_1 паперових копій Ухвал у судовій справі № 761/34736/21, а те що вона надіслала на електронну адресу особи_1 зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року (із змінами і доповненнями за № 92 від 24.03.2021 року), так як дві Ухвали у судовій справі № 761/34736/21 не містять державного знаку (герба), а у правому верхньому куті – відсутній напис “З оригіналом згідно”, розмір шрифту рішення значно менший встановленого, окремі слова рішення написані прописними літерами та виділені жирним кольором, в ухвалі наявні міжрядкові відступи, друга сторона ухвали не перекреслена, в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не зазначено дати виготовлення її копії, в ухвалі немає ПІП і підпису секретаря суду, в ухвалі немає ПІП і підпису судді, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі ухвали не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі немає підпису секретаря суду, на пломбі не вказано дати створення копії ухвали, на пломбі немає ПІП і підпису судді, на пломбі і в ухвалі немає гербової печатки. Усе це ставить під сумнів наявність у дебіла Щебуняєвої Л.Л. юридичної освіти.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
Статтею 80 КПК України (Заява про відвід) передбачається таке:
“1. За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.
2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у провадженні.
3. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час провадження.
4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. 5. Відвід повинен бути вмотивованим”.
Відповідно ст.81 КПК України (Порядок вирішення питання про відвід), зазначається:
“1.У разі заявления відводу слідчому судді або судді, який здійснює провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявления відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. 2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. 3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді. Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується більшістю голосів. 4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду”.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт необ’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого безмозка потвора Щебуняєва Л.Л. регулярно уникає, добре знаючи що особа_1 відкрив на неї шість кримінальних справ. Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…”. Останнє було залізним приводом для самовідводу судді-аферистки Щебуняєвої Л.Л. або для задоволення заяви про її відвід від розгляду судової справи № 761/34734/21, від чого остання у злочинний спосіб уникла. Згідно з вищеописаними нормами має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості. Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зав’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді. Відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та правил етики.
Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу.
Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують гинути у російсько-українській війні? Суддя-аферист і колаборант Щебуняєва Л.Л. через свою твердолобість і психічну ненормальність напевно уже забула про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, суддя-виродок Щебуняєва Л.Л. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, солдати української армії і бійці територіальної оборони, які умиють оцю корумповану суку і її злочинну сім’ю їх же смердючою кров’ю.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя-маразматик Щебуняєва Л.Л. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/34736/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність маразматички Щебуняєвої Л.Л. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді-виродка Щебуняєвої Л.Л. є антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя-аферистка Щебуняєва Л.Л., через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє підроблення, виносить неправосудні рішення, приховує вчинені злочини, надає допомогу кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, перешкоджає наповненню державного бюджету податками, завдала шкоди економіці держави на суму 1,7-2 млрд. грн., деморалізує ЗСУ і бійців тероборони, наражає ЗСУ на поразку у війні з Росією, дискредитує український уряд і українську судову систему в очах світової громадськості, перешкоджає діяльності громадських організацій, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Суддя-шизофренік Щебуняєва Л.Л. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки у війні. Навмисна протидія нинішній державній політиці душевно-хворою сукою Щебуняєвою Л.Л. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді-шизофреніка Щебуняєвої Л.Л. наявний склад ще декількох кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-аферисткою Щебуняєвою Л.Л. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-колаборантом Щебуняєвою Л.Л. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді-дебіла Щебуняєвої Л.Л., яка регулярно та грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

СУФРГУДФС-не_припинено

Щебуняєва-Л.Л.-заява-про-відвід

Щебуняєва-Л.Л.-неправосудне-рішення-1

Щебуняєва-Л.Л.-неправосудне-рішення-2

Щебуняєва-Л.Л.-неправосудне-рішення-3

3 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Міша
1 місяць тому

Тут чого тільки один вислів уже вартує (цитата): “Щебуняєва – єдина хто підтверджував здатність здійснювати правосуддя у цілком закритому режимі”. Пересічному громадянину це вже багато про що говорить. Ця стара проблядь набралася стільки хабарів та настільки часто напродавала свою гнилу єврейську душу Банковій, що їй уже усе з рук сходить. От тільки ця маразматична курва забула, що крім Банкової у нас в країні існують ще й патріоти і народні месники, які здатні в любий момент вирвати її гнили єврейські патрохи і згодувати них голодним собакам! А оскільки зараз іде війна, то можливості в патріотів і у народних месників помститися цій… Читати далі »

Мар'яна
1 місяць тому

диву даюся, чому ця стара йобана лярва ще жива? по всім законам воєнного часу її мали б давно уже розчленити або повісити, а дурну її голову – відрубати і згодувати псам!!! ця маразматична рухлядь вже завдала стільки багато горя і збитків нашим ЗСУ і теробороні, що кожен з наших патріотів уже давно отримав карт-бланш на безжальне знищення цієї погані!

Марта
1 місяць тому

Це ж якою потрібно бути дурною, тупою, наскрізь прогнившою владою що б доводити громадян до того, аби вони самі наводили порядок в своїй країні? При чому, ця єврейська безталанна влада ще й щедро оплачує диверсійну діяльність і колабораціонізм таких от зрадників як курва Щебуняєва, в той час як має у себе на озброєнні свіжоспечений закон про боротьбу із колаборантами і зрадниками!?