Жук-О.В.-Ковальська-В.В.-Худик-М.П

Жук О.В., Ковальська В.В., Худик М.П. знов лишили ЗСУ грошей

Новости, Популярные новости, Суды

30.10.2021 року, особа_1 подав через поштову службу на ім’я начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві заяву за вих. № 4651/30 про вчинені керівниками ТОВ «Доклаб» кримінальних правопорушень за кваліфікаціями вчиненого злочину – ч.2 ст.212, ст.212-1 КК України. В своїй заяві особа_1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа_1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП фігуранта, його місце роботи і займана посада, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, особа_1 самостійно кваліфікував вчинення керівниками ТОВ «Доклаб» кримінальних правопорушень за ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1 КК України.
Відповідно, в заяві за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року були всі необхідні дані, які згідно вимог нового Кодексу були уже не обов’язковими для того, що б начальник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві виконав вимоги ст.214 КПК та впродовж до 24 годин у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, вніс до ЄРДР відомості про вчинені кримінальні правопорушення керівниками ТОВ «Доклаб».
Зазначене узгоджується із позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись до начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві із заявою про вчинене правопорушення, особа_1 посилався на: 1) п.1 ч.1 ст.303 КПК, адже на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; 2) ч.1 ст.306 КПК, адже скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду; 3) ч.1 ст.214 КПК, адже слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування; 4) ч.2 ст.214 КПК, адже досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
При цьому, в реєстрі, згідно з п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність; 5) п.10 ч.1 ст.3 КПК, адже провадження – це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Водночас, у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Шевченківському районному суді м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою_1 бездіяльність керівника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення керівниками ТОВ «Доклаб» у визначений КПК строк, була предметом оскарження у Шевченківському районному суді м.Києва.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.8 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.39 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 03.11.2021 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено начальником СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування.
Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.4, ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
03.11.2021 року, що відповідало 2 (другому) процесуальному дню, особа_1 подав через канцелярію Шевченківського районного суду м.Києва скаргу на ім’я слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва за вих. № 4666/03 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року про вчинення кримінальних правопорушень.
В обгрунтування своїх доводів, особа_1 надав в додатку до своєї скарги за вих. № 4666/03 від 03.11.2021 року такі докази: копію заяви про вчинені кримінальні правопорушення за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року; копію фіскального чеку про відправлення рекомендованого відправлення на ім’я начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві; копію поштового чеку про успішність банківської транзакції при сплаті рекомендованого відправлення на ім’я начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві; фотокопію монітору при огляді офіційного веб-сайту ДП «Укрпошта» (в розділі відстеження рекомендованих пересилань).
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/39394/21 була розподіленою на слідчу суддю Щебуняєву Л.Л.
24.11.2021 року, за результатами розгляду скарги за вих. № 4666/03 від 03.11.2021 року на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві слідча суддя Шевченківського районного суду м.Києва Щебуняєва Л.Л. постановила ухвалу, якою відмовила у її задоволенні.
Обгрунтовуючи своє божевільне рішення аферистка Щебуняєва Л.Л. зазначила лише те, що вона не вбачає в діях ТОВ «Доклаб» складу кримінального правопорушення, що суперечить вимогам ст.26 КПК України, яка не дозволяла маразматичці Щебуняєвій Л.Л. розглядати по суті заяву за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення, а лише скаргу, і то в частині не внесення до ЄРДР відомостей заяви особи_1 за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року. Поза тим, у заяві за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року про вчинені ТОВ «Доклаб» кримінальних правопорушень насправді такі дані містилися, які потребували їх негайного внесення до ЄРДР. Більше цього, докази вчиненого злочину були представлені даній слідчій судді у копіях трьох листів: від двох заступників Міністра МОЗУ та від начальника Управління ліцензування МОЗУ (де вказувалося на те, що суб’єкт господарювання ТОВ «Доклаб» досі працює без Ліцензії МОЗ, а значить – досі не платить податки, ЄСВ та військовий збір). Крім цього, даній слідчій судді були оголошені імена трьох свідків вчиненого злочину з числа працівників патрульної поліції, яких на місце події викликав особа_1.
Відповідно, дане судове рішення слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Щебуняєвої Л.Л. було винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Крім цього, слідча суддя Щебуняєва Л.Л. не витребовувала і не досліджувала матеріали звернення до СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві. За таких обставин суддя приймала рішення виключно не з підстав, наявних у провадженні належних та припустимих доказів, а керувалася лише власними припущеннями, що є неприпустимим. Отже, слідча суддя Щебуняєва Л.Л. в повній мірі не з’ясовувала всіх обставин справи.
В той же час, суддя чи не умисно упустила той факт, що СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві не виконало вимог ст.214 КПК, Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та Положення про ведення журналу ЄРДР. До того ж, суддя Щебуняєва Л.Л. в своїй ухвалі посилається на судову практику, яка не являється нормами прямого права, а відтак не надавала судді жодних підстав опиратися на них при винесенні судового рішення.
Слідча суддя Щебуняєва Л.Л., постановивши ухвалу у судовій справі № 761/39394/21 від 24.11.2021 року, допустила ще й інші грубі порушення норм КПК України, передбачені ст.409, 412 КПК України, а тому підлягала скасуванню в апеляційному порядку, а матеріали скарги – поверненню до Шевченківського районного суду м.Києва для виконання вимог ст.306-307 КПК України:
— не викликала у судове засідання суб’єкта оскарження — начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві;
— викликала в засідання “уповноважену особу” СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, про призначення якої не було доказів;
— викликала “уповноважену особу” СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, бездіяльність якого не оскаржувалася;
— проводила судове засідання без участі начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві;
— всупереч вимогам ст.23 КПК, не витребовувала від СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві матеріалів заяви особи_1;
— при винесенні рішення знехтувала вимогами Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, який вимагав від СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві внести відомості до ЄРДР;
— при винесенні рішення проігнорувала вимоги ч.3 ст.214 КПК України, яка не дозволяє “з’ясовувати” наявність складу злочину в діях фігуранта до моменту внесення відомостей до ЄРДР;
— при винесенні рішення знехтувала вимогами ст.26 КПК України, яка не дозволяє слідчим суддям розглядати по суті заяву про вчинення кримінального правопорушення, а лише скаргу;
— протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування;
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4666/03 від 03.11.2021 року на бездіяльність керівника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і Кримінальних справ за № 9-49/0/4-17 від 12.01.17 року, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року;
— постановила ухвалу (відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4666/03 від 03.11.2021 року на бездіяльність керівника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення), ґрунтуючись лише на результатах судового розгляду даної заяви, чого не передбачено КПК, Конституцією України і практикою ЄСПЛ тощо.
Як передбачено вимогами ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, а також Узагальненнями про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) та Узагальненнями «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ від 23.12.2016 року, внесення відомостей до ЄРДР має забезпечитися впродовж 24 годин не дивлячись на те, чи є склад злочину в діях певної особи чи не має.
Якщо не має складу злочину, тоді кримінальне провадження закривається слідчим за ст.284 КПК після того, як воно було відкритим. Про це також зазначається і в ч.4 ст.214 КПК України, що “відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про правопорушення не допускається”.
25.11.2021 року, з цього всього приводу, особа_1 подав апеляційну скаргу за вих. № 4650/25 на Ухвалу слідчої судді Шевченківського районного суду м.Києва Щебуняєвої Л.Л. у судовій справі № 761/39394/21 від 24.11.2021 року.
В своїй апеляційній скарзі за вих. № 4650/25 від 25.11.2021 року особа_1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням слідчою суддею Шевченківського районного суду м.Києва Щебуняєвою Л.Л. норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням неправосудної ухвали у судовій справі № 761/39394/21 від 24.11.2021 року, а також на підставі вимог ст. 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, ст. 21, 23, 26, 55, 56, 117, 214, 220, 284, 303-307, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447, 534, 535 КПК України, на підставі Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Узагальнення, викладеному в п.п.1.1 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року, а також на підставі висновків ЄСПЛ.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного суду провадження за № 11-сс/824/515/2022 було розподілено на колегію суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Жук Ольги Володимирівни, суддів колегії Ковальської Віри Володимирівни і Худик Миколи Павловича.
30.06.2022 року, після протиправної затримки розгляду апеляційної скарги за вих. № 4650/25 від 25.11.2021 року аж на 7 (сім) календарних місяців, судді Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. продемонстрували абсолютну пародію на судове засідання та крайню не повагу до учасника процесу, під час якого судді навіть не порахували за потрібне розбудити музейну рухлядь – суддю Ковальську В.В., яка поруч з ними хропіла.
В супереч вимогам ст.321 КПК України, головуюча суддя Жук О.В. навіть не встановлювала особу скаржника, не просила його назватися, не перевіряла його документи, не зачитувала йому права і процесуальні обов’язки, на запитувала у скаржника думки щодо можливості проведення судового засідання за відсутності прокурора і начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, вислухавши заяву апелянта про наявність підстав для самовідводу даної колегії суддів від розгляду даної судової справи, суддя Жук О.В., навіть не порадившись з іншими членами колегії, протиправно відмовилася залучати до судової справи надані заявником докази щодо наявності підстав для їх самовідводу (у копіях документів), судді не відлучалися до нарадчої кімнати з приводу заявленого клопотання щодо поновлення пропущених строків на оскарження рішення слідчого судді, суддя Жук О.В. не запитувала в апелянта чи є у нього заяви і клопотання щодо суті справи, суддя Жук О.В. не зачитувала апеляційну скаргу, судова справа не досліджувалася в судовому засіданні, головуюча суддя не надала права апелянту на проголошення реплік і дебатів.
Зрештою, після виходу з нарадчої кімнати, судді Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. незаконно відмовили особі_1 у задоволенні його апеляційної скарги у провадженні № 11-сс/824/515/2022, а копії апеляційного рішення, всупереч ст.376 КПК, не надали.
Своє злочинне, безграмотне, безтолкове, неправосудне і нездорового глузду судове рішення судді-аферисти Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. пояснили у такий дурнуватий спосіб:
“Ухвалою слідчого судді скаргу особа_1 на бездіяльність уповноважених осіб СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року залишено без задоволення. Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що заява особа_1 не містить об`єктивних даних, які б свідчили про наявність ознак правопорушення. В апеляційній скарзі особа_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді та прийняти нову ухвалу, якою призначити новий розгляд його скарги. Особа_1 вважає незаконною відмову в задоволенні його скарги лише з тих підстав, що слідчий суддя не вбачає в діях керівників ТОВ «Доклаб» складу кримінального правопорушення. Надання слідчим суддею оцінки змісту заяви про злочин, апелянт вважає порушенням ст.26 КПК України. Слідчий суддя ігноруючи вимоги КПК України, не витребував і не дослідив матеріали звернення особа_1 до СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві та безпідставно, керуючись лише власним припущенням, незаконно відмовив у задоволенні скарги. Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника, який підтримав подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав. …Враховуючи положення КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що до ЄРДР підлягають внесенню не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які місять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення чи об`єктивні дані, що свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Як вбачається з матеріалів судового провадження особа_1 звернувся до слідчого управління ФР ГУ ДФС у м.Києві із заявою, в якій просив внести до ЄРДР дані про вчинення ТОВ «Доклаб» кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212; ч.2 ст.212-1 КК України. Колегія суддів вважає, що подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відомості про яке, на думку заявника, повинні бути внесені до ЄРДР, суперечать загальним засадам та завданням кримінального провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги особа_1, а тому ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.11.2021 року підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга заявника – без задоволення”.
Якщо проаналізувати цю похабну трактовку, то виникає слушне запитання: а яким чином можна було прийти до такого божевільного висновку, якщо припустити що судді-дебіли Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. насправді не являються екстрасенсами? А саме, особа_1 зазначав у своїй заяві за вих. № 4651/30 від 30.10.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення таке: “Докази вчинення злочину керівниками ТОВ «Доклаб» надам уповноваженому слідчому на проведення розслідування у вигляді копій документів”? А які саме це будуть документи – у даній заяві не було конкретизовано. Лише у своїх поясненнях особа_1 уточнив, що це частково стосуватиметься трьох листів з МОЗУ і наявних свідків з патрульної поліції. Отож, виходить так, що ці три судді-маразматики являються ще й абсолютними недоумками або винятковими екстрасенсами, так як винести такий вердикт без особистого огляду зазначених в заяві документів було абсолютно неможливим.
Поміж тим, статтею 26 КПК України саме така бредня протипоказана суддям практично усіх інстанцій, натомість вимогою ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року і Положенням про ведення ЄРДР передбачений обов’язок компетентних осіб вносити відомості до ЄРДР про вчинені кримінальні правопорушення без будь-яких відмов і процесуальних затримок. Більше цього, відповідно вимогам ч.3 ст.214 КПК України, ані слідчий, ані судді не мають права на проведення розслідування і винесення рішення до моменту внесення відомостей до ЄРДР про вчинений правопроступок.
Не витримує критики, що судді-виродки Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. не рахують злочином приховування найманої робочої сили, не сплату податків, не сплату ЄСВ (в тому числі військового збору), здійснення незаявлених у ДПС України валютних операцій, лікування людей без наявності ліцензії МОЗ, надання медичних послуг особами без медичної освіти.
Останнє фактично являється ознакою кримінального вчинку: приховування злочинів (ст.396, 256 КК України; протидія громадській діяльності – ст.170 КК України; службове підроблення – ст.366 КК України; державна зрада – ст.111 КК України; замах на злочин – ст.15, 27 КК України).
Отож, за наслідками розгляду апеляційної скарги за вих. № 4650/25 від 25.11.2021 року на Ухвалу слідчої судді Шевченківського районного суду м.Києва Щебуняєвої Л.Л. у судовій справі № 761/39394/21 від 24.11.2021 року було винесене суддями-колаборантами Жук О.В., Ковальською В.В. і Худик М.П. чергове божевільно-злочинне рішення, в якому не було враховано жодного із 12 (дванадцяти) вищевказаних пунктів заперечення, на які посилався особа_1, та які повністю обгрунтовували його доводи.
Крім цього, бездарні судді Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. ослухалися вимог ст.376 КПК та не надали 30.06.2022 року особі_1 копію неправосудної Ухвали у провадженні № 11-сс/824/515/2021, а яку із значним запізненням надали – зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року (із змінами і доповненнями за № 92 від 24.03.2021 року), так як: у правому верхньому куті відсутній напис “З оригіналом згідно”, розмір шрифту рішення значно більший дозволеного, наявні міжрядкові відступи, окремі слова рішення написані прописними літерами та виділені жирним кольором, кожна друга сторона аркушу заповнена текстом рішення, в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в даній ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не зазначено дати її створення, на пломбі не зазначено дати видачі ухвали тощо.
Перераховані недоліки повторно надають підставу засумніватися, а чи дійсно мають вищу юридичну освіту судді-аферисти Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. У всякому разі, без належного виконання вимог Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року (із змінами і доповненнями за № 92 від 24.03.2021 року), дана ухвала не має законної сили та може бути придатною лише для підтирання дупи Петра Порошенка і Володимира Зеленського, які надали свого часу їм усім повноваження судді та досі дозволяють знущатися з народу України з щедрим посадовим окладом у 1,5 мільйони гривень.
Ватники Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. повторно винесли неправосудне рішення, яким частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та перешкодили наповненню бюджету держави на загальну суму в 1,5 мільярди гривень, тим самим послабивши боєздатність наших ЗСУ і тероборони, а також добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Статтею 23 КПК (Безпосередність дослідження показань, речей і документів) передбачається:
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом”.
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці вітчизняні і міжнародні стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують зараз гинути у російсько-українській війні? Маразматики і колаборанти Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П., через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забули про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, аферисти Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, солдати української армії і бійці територіальної оборони, які умиють цих трьох зрадливих і корумпованих виродків і їх злочинні сім’ї їх же смердючою кров’ю, якщо ДСА, ВРП, Президент України, Верховна Рада України і правоохоронні органи не бажають діяти в рамках існуючого закону.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що перестарілі і корумповані колаборанти Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/515/2022 також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність шизоїдів Жук О.В., Ковальської В.В. і Худик М.П. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії безграмотних курв Жук О.В., Ковальської В.В. і Худик М.П. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави.
Колаборанти Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, здійснюють відбіркове правосуддя, приховують вагомі підстави для їх самовідводу від розгляду апеляційних скарг, імітують розгляд апеляційних скарг, незаконно вилучають із судових справ докази наявності у них підстав для їх самовідводу і відводу, на судових засіданнях сплять, вчиняють підроблення, виносять неправосудні рішення, приховують вчинені злочини, позбавляють державу права на отримання грошових надходжень, завдали збитку економіці держави на 1,5 мільярди гривень, деморалізують українську армію, перешкоджають фінансуванню збройних сил України, сприяють поразці України у війні з Росією, переслідують громадських діячів, перешкоджають діяльності громадських організацій, надають допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, вчиняють саботаж і диверсії, порушують присягу судді, дискредитують судову владу України і підривають авторитет держави в очах світової громадськості, тим самим саботуючи роботу органів судової влади.
Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді-дебіли Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала у війні поразки. Навмисна протидія нинішній державній політиці колаборантами Жук О.В., Ковальською В.В. і Худик М.П. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності шизоїдів Жук О.В., Ковальської В.В. і Худика М.П. наявний склад ще двох кримінальних правопорушень, що передбачені ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень потворами Жук О.В., Ковальською В.В. і Худиком М.П. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.7 ст.111-1, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення потворами Жук О.В., Ковальською В.В. і Худиком М.П. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів-неуків Жук О.В., Ковальська В.В. і Худик М.П., які грубо і регулярно порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Жук-О.В.-Ковальська-В.В.-Худик-М.П-неправосудна-ухвала-1

Жук-О.В.-Ковальська-В.В.-Худик-М.П-неправосудна-ухвала-2

Жук-О.В.-Ковальська-В.В.-Худик-М.П-неправосудна-ухвала-3

3 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Руслан
1 місяць тому

Виходить так, що ці єврейські виродки Жук О. В., Ковальська В. В. і Худик М. П. збрехали в ухвалі від 30.06.2022 року що нібито заявник не навів доказів вчиненого злочину ТОВ “Доклаб”. А три листи з МОЗ і три свідки з патрульної поліції – це вже не докази? Заявник половину години на цьому пародійному засіданні про це говорив! Схоже, що на цьому судовому засіданні спала не тільки стара і давно глуха курва Ковальська В. В., але і хуєсос Худик М. П. та триперна шльондра Жук О. В.? На цьому відео добре видно, у який спосіб три єврейські потвори перешкоджають надходженню… Читати далі »

Микола
1 місяць тому

Відповідно до декларації родинних зв’язків ВККС у Худика М. П. в правоохоронних чи судових органах більше ніби ніхто не працює. Однак це в Україні, а от у Білорусі та в Росії родичі Худика М. П. обіймають досить високі пости. Так, рідний брат Худика М. П. (Андрій Павлович) навчався в Академії держслужби при президентові РФ і до 2017 року був заступником Управління справами адміністрації президента Білорусі Олександра Лукашенка. Наразі він очолює Міністерство природних ресурсів Республіки Білорусь. Інший брат Худика М. П. (Василь Павлович) з 1995 року працює на різних посадах в органах внутрішніх справ Росії. А з 2017 року призначений начальником… Читати далі »

Остап
4 днів тому

не можу уявити собі навіть на долю секунди, яким це таким чином Й.В. Сталін, НКВД або кремлівська рать надала б певній людині повноваження судді під час Другої світової війни, у якої в той самий час рідний брат командував підрозділом німецьких загарбників (у моєму прикладі – підрозділом внутрішніх справ Росії)?! запитується, а чому ця мразь Худик Микола Павлович досі ще не арештований СБУ і не розстріляний? його брат щодня убиває і відправляє на той світ у важких тортурах наших бійців ЗСУ, а цей виродок, користуючись повноваженнями судді, завдає збитку економіці нашої держави на мільярди гривень, тим самим вчиняючи диверсії і саботаж… Читати далі »